Сьогодні Патріарху Мстиславу – 120 років. Як вшановують видатного земляка у Полтаві
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
10 квітня Полтава подарувала Україні й світові Степана Івановича Скрипника — церковного діяча, главу Української Автокефальної Православної Церкви, Патріарха Київського і всієї України.
У 2014 році коштом облбюджету на замовлення Полтавської обласної ради та Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА телеканал «Лтава» створив низку коротких документальних фільмів «Поборники незалежності». Одна із серій присвячена і Патріархові Мстиславу https://www.youtube.com/watch?
Майбутній видатний державний, політичний, громадський і релігійний діяч, Патріарх Київський і Всієї України УАПЦ, патріарх Київський і всієї Руси-України УПЦ Київського Патріархату, Першооієрарх УАПЦ в Діаспорі народився і провів дитячі літа у батьківському будинку, що донедавна носила назву Карла Лібкнехта. З ініціативи міської громадсько-наукової топонімічної комісії ОДА у 2016 році в рамках декомунізації перейменувала вулицю Карла Лібкхнета на честь Патріарха Мстислава. До речі, історичній будівлі понад двісті років і вона чудом збереглася до наших днів. Із 1994 р. громадська організація «Сестринство Святої княгині Ольги» взялася за справу музеєфікації будинку. Громадські і релігійні діячі проголосили про створення тут меморіального музею, власноруч ремонтували хату, влаштовували толоки і історичні екскурсії для школярів. Подією у культурному житті Полтави стало відкриття 29 липня 1994 року меморіальної дошки. Втім, ці зусилля лише на певний час зупинили руйнацію історичної будівлі. Стан будинку — аварійний, стеля тримається на підпорках, світло та газ давно відрізали.
Народні депутати з проурядової коаліції звернулися до Уряду щодо створення у Полтаві Національного музею сімї Петлюр-Скрипників. Зокрема, йдеться про «вжиття заходів по передачі будинку № 13, розташованого на вул. Патріарха Мстислава, із комунальної власності міста у державну для створення Національного музею». Також до витрат на святкування 100-річчя Української Революції 1917-21 рр. попрохали включити витрати на відновлення родинного будинку Петлюр – Скрипників у Полтаві. Крок до реалізації цього задуму зробили депутати міськради, які на одній із цьогорічних сесій схвалили рішення про вилучення будинку Патріарха з житлового фонду. «Квартиру номер 2 загальною площею 76,5 м² в житловому будинку за адресою вулиця Патріарха Мстислава, 13 використовувати як нежитлове приміщення», – зазначено на сайті Полтавської міськради.
Довідково: Степан Скрипник народився у глибоко релігійній сім’ї нащадків козацького роду. «Батько його походив із козаків Миргородського полку, а мати – рідна сестра Симона Петлюри”, – зазначає відомий полтавський краєзнавець Анатолiй Чернов https://dt.ua/personalities/
У 1939, з приходом радянської влади, його дружину знайшли застреленою за невідомих обставин. Ставши вдівцем, Скрипник вирішив решту життя присвятити Церкві, яка вже тоді була під загрозою. У вересні 1941 р. на засіданні Української ради довір’я на Волині створено «Тимчасову Адміністрацію Української Православної Церкви». У квітні 1942 р. був висвячений на священики, а вже 14 травня, згідно з рішенням Собору УАПЦ в Кафедральному Соборі Андрія Первозваного у Києві, хіротонізований на єпископа Переяславського. Постригається у ченці з іменем Мстислав. Заарештований гітлерівцями, був у в’язницях Чернігова та Прилук. З 1944 жив у Варшаві, згодом – у Словаччині, пізніше – у Німеччині, де очолював єпархії в Гессені, Вюртенберзі. 1947 року на північноамериканському континенті обраний первоієрархом Української греко-православної церкви з титулом єпископа Вінніпезького і всієї Канади. З 1949 очолив УПЦ в Америці. «Найбільшим досягненням Мстислава в ті часи вважається побудова «Українського Єрусалима», або «Українського пантеону», в Баунд-Бруці біля Нью-Йорка. Відтоді тут постав осередок усього життя Української православної церкви США, – переконаний полтавський краєзнавець Анатолiй Чернов. – Сюди перенесено консисторію та інші духовні установи. У 1950-х роках у Баунд-Бруці постав величний храм — Церква-пам’ятник, а біля нього відкрито православний цвинтар, на якому знайшли вічний спочинок визначні українські діячі, у тому числі з Полтавщини: А.Левицький, Н.Городовенко, М.Степаненко, С.Лазуренко. До комплексу також увійшли музей, бібліотека, архів, видавництво з друкарнею, українська православна семінарія» Святої Софії”. У 1963 і 1971 зустрічався з Константинопольським Патріархом, домагався повернення УПЦ прав, якими вона користувалась до 1686 (екзархат у складі Константинопольського патріархату). На початку 1976 року виступив на захист українського священика, політичного в’язня у СРСР, о. Василя Романюка (майбутнього патріарха Володимира), який демонстративно вийшов з-під ієрархії Російської православної церкви і оголосив про перехід до ієрархії УАПЦ. Підтримував рух в Україні за відродження Української Автокефальної Православної Церкви, який почався в 1988 році, після святкування 1000-ліття Хрещення Руси-України. На Всеукраїнському Православному Соборі в Києві 6 червня 1990 року, за участю більш як 700 делегатів з усієї України (серед яких було 7 єпископів і понад 200 священиків), Собором затверджено факт утворення УАПЦ і обрано його Патріархом Київським і всієї України. 18 листопада 1990 року в Соборі святої Софії в Києві відбулася його інтронізація: став першим Патріархом УАПЦ. Після створення 1992 р. УПЦ КП, проголошений її Предстоятелем з титулом Патріарха.
Двічі відвідував рідне місто: у травні 1991 та у грудні 1992. Похований у крипті собору святого Андрія в Саут-Баунд-Бруку, США
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
